Коли мова заходить про піцу, що перше спадає вам на думку? Маргарита, чи може перероні? А може ви такі, як я, і полюбляєте гавайську? Чи може чотири сири? Як от чотири брати-підлітки, які відрізняються один від одного, але разом перетворюються на неймовірну комбінацію сили, сміливості, кмітливості й гумору. Ми знайомі з ними давно, однак цього разу нас чекає дещо інше.

Вийшовши з-під пера двох друзів, Кевіна Істмена й Пітера Лерда, пародія на популярні комікси вісімдесятих («Шибайголову» й «Нових мутантів» від Marvel Comics і «Роніна» Френка Міллера) отримала власне життя. Буквально за чотири роки, з 1984 до 1988, з одного випуску, виданого за власні кошти, черепашки перетворилися на невід’ємну частину попкультури. І це тільки початок їхньої історії.

За наступні три десятиліття світ побачить велику кількість фільмів та серіалів різної якості, зокрема анімаційних. Сюди заносимо ігри й комікси, що продовжили виходити у різних варіаціях та кросоверах, однак минулої популярності франшизі вони не принесли. Так було дотепер, бо те, що зробили Nickelodeon Animation Studio для Paramount, — це повноцінна нова сторінка в медійній історії черепашок-ніндзя. І вона точно варта вашої уваги.

Буквально з перших секунд ви поринаєте у зовсім інший світ із дещо химерною анімацією й візуальним стилем (укотре дякуємо стрічці «Людина-павук: Навколо всесвіту», що переконала кіностудії не боятися експериментів з анімацією). Увагу привертає все: навколишній світ, персонажі, їхнє спорядження й рухи. Причому це стосується абсолютно всіх, хто з’являється на екрані. Робота над зображенням проведена колосальна, за що хочеться окремо подякувати. Так само хочу сказати «дякую» сценаристам, якіі не стали надавати всьому відтінок чорного та білого. Принаймні не одразу.

В історії, яка розгортатиметься перед нашими очима, є чорити основні рушійні сили. Першою з яких, звісно ж, є черепашки. Лео, Майкі, Раф і Донні — це чи не вперше дійсно підлітки, яким кортить вирватися у світ, співіснувати зі суспільством і бути прийнятими в нього. Подекуди вони дивляться на ці бажання крізь надміру рожеві окуляри, ставлячи перед собою відверто приземлені мрії нормальних дітей, адже їм самим лише 15 років. Тільки-от вони не зовсім нормальні підлітки.

Друга — Сплінтер (Джекі Чан) — суворий батько, якому довелося в житті нелегко і який знайшов розраду в чотирьох малюках. Єдиних створіннях, які не хотіли його вбити. Батько наш настільки упереджений стосовно верхнього світу, що спричиняє конфронтацію з дітьми на давно заїжджену тему надмірної опіки й обмежень, які черепашки успішно ігнорують.

Звідси й підтягується третя рушійна сила — Ейпріл. Тут вона школярка, яка проходить свій власний шлях з проб і помилок. Їй подобається писати, принаймні поки що, бо той досвід роботи з камерою, що в неї був, поки навіть не натякає на роботу репортером. І все ж вона переслідує власні цілі, досягнути яких їй можуть допомогти наші четверо ніндзя-бешкетників. 

Тут ми переходимо до четвертого, завершального рушія історії. Ним є Супер Мух — результат експериментів доктора Бакстера Стокмана, чий мозок придумав собі уявну сім’ю, яку той вирішив створити з піддослідних тварин. Звісно, були ті, хто хотів заробити на його роботі і хто не планував ділитися доходами.  А коли не цінується чиєсь життя, вважайте, його вже немає. Тому Супер Мух (в оригіналі озвучений вічно роздратованим голосом репера Айс К’юба) вирішив знищити людство, помститися за батька й перетворити всіх живих створінь на мутантів.

Саме через нього згадана раніше неоднозначність персонажів і конфліктів отримали чіткіші забарвлення та перетворилися на чорне і біле. Адже що черепашки, що посіпаки Муха, зокрема Рокстеді, Бібоп, хіпі-версія Ранґо тощо просто хочуть мати друзів, бути прийнятими кимось іншим, окрім тих, кого вони бачать кожного дня. Цей вибір розділяє Муха і його «родичів» та змушує останніх зробити все, щоби зупинити жорстокі плани першого мутанта. 

Закінчення очікуване: батько усвідомлює свої помилки, діти стають більш розсудливими та приймають виважені, дорослі рішення. Навіть Ейпріл робить над собою зусилля й наважується на те, чого боїться найбільше у світі. Відтак маємо кількох сміливців, які протистоять непомірному злу й зрештою отримують допомогу звідти, звідки навіть не думали чекати. А як відомо, гуртом і батька легше бити, особливо коли він розміром із будинок.

До крутезної графіки варто згадати ще й не менш круту музику — тут маю засипати компліментами всіх причетних. Підібрано вдало, вставлено вчасно, а настрій, що вона створює залишає по собі тільки приємні відчуття та усмішку. Більшу частину з пісень діти не впізнають, однак батьки будуть підспівувати і це доконаний факт. Повірте, я знаю про що говорю.

То яке воно на смак, це черепаше життя? Бентежне — це якщо відповідати одним словом. Власне, як і у всіх підлітків. Тут перші кроки дружби, перша закоханість. Перші стусани, в основному від Сплінтера. Перший серйозний супротивник, перша перемога і навіть трошки мрій, що збулися. Словом, життя, сповнене подій, переживань та боротьби за своє місце під сонцем. Ну і жарти від Мікеланджело, як же без них.